Коли ви позичаєте комусь велику суму або берете гроші в борг самі, усна домовленість погано захищає обидві сторони. Якщо справа дійде до суду, довести факт передачі коштів і умови повернення без паперу складно – на свідків у таких спорах закон посилатися не дозволяє. Саме тому позику варто оформити письмово: розпискою або докладнішим договором позики.
Договір позики регулює глава 71 Цивільного кодексу України (статті 1046-1053). Він фіксує, хто, кому, скільки й на який строк передає гроші, чи нараховуються проценти та що буде в разі прострочення. На відміну від короткої розписки, договір детально описує всі умови й краще захищає обидві сторони.
Нижче готовий зразок договору позики між фізичними особами. Його можна скопіювати, підставити свої дані замість плейсхолдерів «___» і роздрукувати. Після зразка розберемо, коли достатньо розписки, а коли зручніше повноцінний договір, як його заповнити та яких помилок уникати.
ДОГОВІР ПОЗИКИ № ___ м. ______________ «___» ______________ 20__ року Гр. ______________________________ (прізвище, ім’я, по батькові), паспорт серія ___ № __________, виданий ____________________, реєстраційний номер облікової картки платника податків ______________, що проживає за адресою: ______________________________, далі – Позикодавець, з однієї сторони, та Гр. ______________________________ (прізвище, ім’я, по батькові), паспорт серія ___ № __________, виданий ____________________, реєстраційний номер облікової картки платника податків ______________, що проживає за адресою: ______________________________, далі – Позичальник, з іншої сторони, уклали цей договір про таке. 1. Предмет договору 1.1. Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти в сумі __________ (______________________________) грн, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку саму суму в строк та в порядку, що встановлені цим договором. 1.2. Валюта позики – гривня. 1.3. Договір є укладеним з моменту фактичного передання грошових коштів Позичальникові. Передання коштів підтверджується підписами сторін на цьому договорі або окремою розпискою Позичальника. 2. Проценти 2.1. За користування позикою Позичальник сплачує проценти в розмірі ___ % річних. Проценти сплачуються ______________________________. 2.2. Варіант для безвідсоткової позики: позика є безпроцентною, проценти за користування коштами не нараховуються. 3. Строк і порядок повернення 3.1. Позичальник зобов’язується повернути суму позики в строк до «___» ______________ 20__ року. 3.2. Повернення здійснюється готівкою під розписку Позикодавця або перерахуванням на банківський рахунок Позикодавця № ______________________________. 3.3. За домовленістю сторін позика може повертатися частинами згідно з таким графіком: ______________________________. 3.4. Позика вважається повернутою в момент передання коштів Позикодавцеві або зарахування відповідної суми на його банківський рахунок. 4. Відповідальність сторін 4.1. У разі прострочення повернення Позичальник на вимогу Позикодавця сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та ___ % річних від простроченої суми. 4.2. Сплата процентів і неустойки не звільняє Позичальника від обов’язку повернути суму позики. 5. Форс-мажор 5.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язань, якщо воно спричинене обставинами непереборної сили (стихійне лихо, воєнні дії, рішення органів влади тощо), що виникли після укладення договору. 5.2. Сторона, для якої настали такі обставини, повідомляє іншу сторону протягом ___ днів. 6. Інші умови 6.1. Усі зміни до договору вносяться в письмовій формі за згодою обох сторін. 6.2. Спори вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку згідно із законодавством України. 6.3. Договір складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. 7. Реквізити та підписи сторін Позикодавець: ______________________________ (ПІБ, адреса, паспорт, РНОКПП) Підпис ______________ Позичальник: ______________________________ (ПІБ, адреса, паспорт, РНОКПП) Підпис ______________
Договір позики чи розписка: що вибрати
Розписка – це короткий документ від позичальника. Вона підтверджує не лише сам факт отримання грошей, а й укладення договору позики та його умови – зокрема строк повернення й проценти, якщо їх у ній зазначено. За статтею 1047 Цивільного кодексу розписка є належним доказом укладення договору позики. Окремий договір просто дає більше місця, щоб детально розписати графік, відповідальність і забезпечення.
Письмова форма обов’язкова, якщо сума позики щонайменше у десять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (це 170 грн), а також завжди, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. Простими словами: майже будь-яка реальна позика між людьми вже потребує письмового оформлення. Недотримання письмової форми саме собою не робить позику недійсною – але в разі спору ви не зможете посилатися на свідків, щоб довести факт і суму позики, і будете обмежені письмовими та іншими доказами. Письмова форма – це не обов’язково один бланк: нею вважають і кілька пов’язаних документів (наприклад, договір разом із розпискою), і електронний документ з електронним підписом.
Коли потрібен договір, а не розписка
Закон не встановлює межі суми, понад яку розписка «не діє»: за правильно складеною розпискою через суд стягують і великі, і навіть валютні борги. Тож вибір між розпискою та докладним договором – це питання зручності, а не вимога закону. Окремий договір варто складати, коли:
- сума велика й хочеться максимально знизити ризики;
- передбачені проценти за користування позикою;
- гроші повертаються частинами, кількома траншами чи за графіком;
- потрібно прописати заставу, поруку або штрафні санкції;
- однією зі сторін є підприємець чи юридична особа.
Для невеликої побутової позики між близькими людьми зазвичай достатньо грамотно складеної розписки. Як оформити її так, щоб вона мала силу, ми розбирали в окремому матеріалі: розписка про отримання коштів, зразок.
Як заповнити договір позики
Щоб документ працював, його варто заповнити повно й уважно. Насправді закон вимагає небагато: позику вважають укладеною вже з моменту передачі грошей, а на випадок, коли сторони забули про строк чи ставку, у Цивільному кодексі є запасні правила (статті 1048 і 1049, про них нижче). Тому не всі поля нижче є обов’язковими істотними умовами, але чим докладніше прописані умови, тим менше приводів для спору. Заповнюйте плейсхолдери «___» уважно й перевіряйте кожен блок.
- Сторони. Повні ПІБ, дані документа, що посвідчує особу (паспорт-книжечка або ID-картка), РНОКПП (ідентифікаційний код) та адреси сторін. Це не закритий обов’язковий перелік, а практичний спосіб точно ідентифікувати людину: якщо особа через релігійні переконання офіційно відмовилася від РНОКПП і має відповідну відмітку, замість коду вказують серію та номер паспорта.
- Сума. Вкажіть її цифрами й обов’язково прописом у дужках, щоб виключити підробку чи різночитання.
- Валюта. У нашому зразку для прикладу стоїть гривня, але це не єдиний варіант: судова практика визнає й позику в іноземній валюті з поверненням тією самою валютою, якщо сторони так домовилися. Альтернатива – видати гривню, прив’язавши суму до курсу валюти на день повернення.
- Строк і порядок повернення. Конкретна дата або графік платежів, спосіб повернення (готівка під розписку чи переказ на рахунок).
- Проценти. Або ставка у відсотках річних і порядок сплати, або чітке формулювання, що позика безпроцентна.
- Відповідальність. Наслідки прострочення: за статтею 625 Цивільного кодексу це сума боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних, якщо інший розмір не встановлений договором.
- Підписи. Власноручні підписи обох сторін і дата. Договір складають у двох примірниках.
Окремо про проценти. За статтею 1048 Цивільного кодексу позикодавець за замовчуванням має право на проценти. Але позика вважається безпроцентною, якщо вона укладена між фізичними особами на суму, що не перевищує 850 грн включно (50 неоподатковуваних мінімумів), і при цьому не пов’язана з підприємницькою діяльністю жодної зі сторін, або якщо в борг передаються речі, визначені родовими ознаками. В інших випадках, щоб позика була безвідсотковою, це варто прямо написати в договорі.
Типові помилки в договорі позики
- Усна домовленість без паперу. Сама по собі усна позика не стає недійсною, але доводити її складно: за статтею 218 Цивільного кодексу в разі недотримання письмової форми не можна посилатися на свідків, щоб підтвердити факт і суму позики. Залишаються лише письмові та інші докази, тому позику краще одразу оформити письмово.
- Сума лише цифрами. Без запису прописом легко дописати нуль або оспорити суму. Дублюйте число словами.
- Немає підтвердження передачі коштів. Договір вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошей. Додайте пункт про передачу або окрему розписку, інакше позичальник може заявити, що коштів не отримував.
- Відсутній строк повернення. Якщо строк не вказано, позику повертають протягом 30 днів від дня письмової вимоги (стаття 1049). Краще одразу прописати конкретну дату.
- Мовчання про проценти. Якщо не написати, що позика безпроцентна, позикодавець може претендувати на проценти. А якщо проценти потрібні, але ставку не вказано, вона визначається на рівні облікової ставки НБУ.
- Помилки в реквізитах. Неправильний паспорт, код чи адреса ускладнюють стягнення боргу. Звіряйте дані з оригіналами документів.
Часті питання
Чи обов’язково завіряти договір позики в нотаріуса?
Ні. Для договору позики між фізичними особами достатньо простої письмової форми з підписами сторін. Нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, але за бажанням сторін воно додає документу ваги й спрощує доказування у разі спору.
Яка сума вимагає письмового договору?
Письмове оформлення потрібне, якщо позика щонайменше в десять разів перевищує неоподатковуваний мінімум, тобто від 170 грн, а також за будь-якої суми, якщо позикодавцем є юридична особа. Але закон не вимагає саме розгорнутого договору: письмовою формою вважають і розписку, тож жодної «граничної суми», після якої потрібен окремий договір, немає – це питання зручності.
Чи можна давати позику у валюті?
Так. Судова практика Верховного Суду визнає позику в іноземній валюті, і повернути її можна тією самою валютою, якщо так передбачено договором. Як альтернатива, суму позики видають у гривні, прив’язавши її до курсу іноземної валюти на день повернення, – тоді потрібно чітко прописати, за яким курсом рахувати.
Що робити, якщо позичальник не повертає гроші?
Спершу надішліть письмову вимогу повернути борг. Якщо реакції немає, звертайтеся до суду. За статтею 625 Цивільного кодексу з боржника можна стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних за весь період прострочення.
Договір позики це те саме, що кредит?
Ні. Кредит видає банк чи фінансова установа на платній основі за окремими правилами. Позика – це передача грошей або речей у борг між будь-якими особами. Якщо ви шукаєте, де взяти кошти на справу, корисним буде огляд де взяти гроші на бізнес.
Коротко
Договір позики – це письмова угода за главою 71 Цивільного кодексу, яка фіксує суму, строк, проценти й відповідальність. Розписки достатньо для невеликої побутової позики, а докладний договір зручніший, коли є проценти, повернення йде частинами або потрібні застава чи порука; жодної граничної суми, після якої розписка «не діє», закон не встановлює. Вказуйте суму цифрами й прописом, прописуйте строк і спосіб повернення, окремо зазначайте, процентна позика чи ні, і підтверджуйте факт передачі грошей. Готовий зразок вище можна адаптувати під свою ситуацію.
